Золочівські аграрії змушені працювати під канонаду ворожих обстрілів. Їхні господарства розташовані лише за 10 кілометрів від російського кордону. Кожен день тут – це ризик для техніки та людей.
Керівник місцевого сільськогосподарського кооперативу Сергій Свир поділився подробицями виживання.
Критичне загострення напередодні сезону
Підприємство не зупиняло роботу з початку великої війни. Весь цей час аграрії чесно сплачували податки та розраховувалися з пайовиками. Проте перед цьогорічною посівною умови стали нестерпними.
«Майже не працюємо – більше переховуємося. Дуже швидко скоротили посівні площі», – констатує Сергій Свир.
Наразі безпекова ситуація залишається вкрай нестабільною. Це змусило керівництво радикально переглянути плани на сезон.
«Плануємо засіяти хоча б частину площ, щоб зберегти господарство, колектив і виконати зобов’язання», – каже він.
Ресурсна база та кадрова стабільність
Підготовку до робіт почали заздалегідь, закупивши насіння. Проте логістика добрив виявилася заблокованою через страх перевізників.
«Майже все завезли, але частину добрив постачальники побоялися доставляти», – пояснює очільник кооперативу.
Головним здобутком підприємства став незмінний склад працівників. Фахівців вдалося вберегти завдяки офіційному бронюванню.
«Колектив майже без змін із початку війни. Ми змогли його забронювати», – наголошує аграрій.
Водночас постійна загроза життю тисне на людей морально. Батьки найбільше хвилюються за безпеку дітей.
«Що буде завтра – ніхто не знає. Люди переживають за дітей, за життя. Прогнозувати щось страшно», – ділиться Свир.
Занепад тваринництва через війну
Найважчим ударом для господарства стала необхідність ліквідації ферм. Цей напрям до останнього намагалися врятувати від закриття.
«Ми з початку війни намагаємося зберегти тваринництво. Але зараз у цих умовах це просто неможливо», – визнає керівник.
Вивезення худоби з прикордоння є надскладною логістичною задачею. Тому власникам доводиться приймати непопулярні рішення.
«Ведемо перемовини з господарствами, щоб віддати на перетримку молодняк. Частину тварин доведеться здавати на м’ясопереробні підприємства. На жаль», – бідкається він.
Відродження ферм залишається мрією на мирне майбутнє. Господар запевняє, що обов’язково повернеться до цієї галузі.
«Ми розглядали тваринництво як перспективний напрям. Якщо ситуація покращиться – будемо відновлювати», – каже пан Сергій.
Фінансова ізоляція прифронтових земель
Праця у “червоній зоні” фактично відрізала кооператив від банківської системи. Кредитні кошти для прикордонних територій наразі недоступні.
«Наша Золочівська громада – фактично червона зона. Багато програм на нас не поширюються», – пояснює фермер.
Державні програми підтримки також оминають аграріїв, які працюють під обстрілами. Банки відмовляють у позиках через високі мілітарні ризики.
«З кредитами дуже складно. Через близькість до бойових дій їх практично не дають», – розповідає Сергій Свир.
Попри фінансовий голод, кооператив намагається триматися на плаву. Вижити та зберегти структуру – завдання номер один.
«Ми хочемо зберегти господарство, колектив і виконати свої зобов’язання перед пайовиками, перед державою по сплаті податків», – підсумовує керівник.