Окупанти місяцями імітували обмін, змушуючи українських бранців збирати речі, а потім сміялися їм в обличчя. Для Микити Маркітанова, захисника з Богодухівської громади, це психологічне катування нарешті завершилося. Його мама, Світлана, майже два роки жила в суцільному відчаї. Тільки після першого дзвінка сина вона відчула, що знову може дихати. Це було схоже на диво.
Торгівля людьми та виснажлива праця
Микита потрапив у полон під час запеклих боїв за Авдіївку в лютому 2024 року. Росіяни вивезли його до Чечні. Там українських військових перетворили на безкоштовну робочу силу. Це було справжнє рабство. Хлопець працював зварювальником на будівництвах з раннього ранку до пізньої ночі. За виснажливу працю полоненим давали лише дві тарілки супу. Здоров’я чоловіка було підірване критично.
Умови утримання виявилися жахливими. Через погану їжу в Микити відкрилася виразка. Зуби виривали без належної допомоги, що спричиняло тривале нагноєння. Поранення коліна, отримане під час бою, він лікував самотужки. Воїн сам витягнув уламок металу з власного тіла. Окупанти постійно тиснули морально. Вони переконували українців, що ті нікому не потрібні. Це була відверта брехня.
Світлана Маркітанова не припиняла пошуків ні на мить. Вона писала листи в Грузію та Чечню. Жінка відвідувала всі акції підтримки полонених. Інформація про можливий обмін з’явилася у соцмережах. Повідомлення написала людина, що допомагає бранцям на Кавказі. Мати боялася повірити в це щастя. Згодом дзвінок з СБУ підтвердив: син в Україні.
Повернення брата стало святом для всієї великої родини. У Микити четверо молодших братів і сестер. Найменша Аделіна плакала від радості біля екрана телефону. Різниця між ними становить 22 роки. Проте їхній зв’язок неймовірно міцний. Зараз воїн перебуває під наглядом лікарів. Йому потрібна тривала реабілітація.
Допомога ветеранам у громаді
Богодухівська громада вже зустріла сімох звільнених із полону земляків. Міська влада виділяє кожному такому бійцю по 20 тисяч гривень. Ці кошти призначені на першочергове лікування. Мер міста Володимир Бєлий особисто привітав родину Маркітанових. Він наголосив на силі материнської молитви. Громада чекає на повернення героя додому.
Підтримка ветеранів тут має системний характер. У ЦНАПі працює спеціальний фахівець із супроводу демобілізованих. Також діє Центр життєстійкості з професійними психологами. Фахівці допомагають родинам долати наслідки важкого стресу. Часто люди приходять за допомогою не одразу. Більшість звернень надходить від жінок і дітей.
Місцева програма підтримки захисників розрахована до 2028 року. Мобілізованим мешканцям виплачують одноразово 50 тисяч гривень. За поранення передбачено від 15 до 30 тисяч. Діти загиблих героїв отримують щомісячну допомогу. Громада забезпечує повний соціальний захист. Це пріоритет для місцевого самоврядування.
Пам’ять про тих, хто не повернувся, закарбована в центрі міста. На Алеї слави встановлено 161 портрет полеглих воїнів. Це страшна ціна нашої свободи. Міська рада бере на себе витрати з поховання та облаштування пам’ятників. Люди щодня приносять сюди свіжі квіти. Подвиг кожного захисника залишається в історії. Ми маємо пам’ятати всіх.
Заступниця мера Любов Рогинська зазначає важливість визнання заслуг воїнів. Для цього засновано відзнаку “Честь і Слава Богодухівщини”. Нею нагороджують тих, хто пройшов через пекло боїв або полону. Громада намагається бути поруч у складні часи. Кожна історія повернення – це спільна перемога. Віра допомагає вистояти всім.