Радість від зустрічі затьмарила спогади про війну. Для учнів із Куп’янської громади у Харкові відкрили спеціальний безпечний освітній простір. Діти, які пройшли через жахи окупації та постійні обстріли, нарешті отримали можливість відвідувати уроки очно. Живе спілкування стало для них найкращою реабілітацією після тривалого навчання перед моніторами комп’ютерів.
Педагогиня Любов Скрипка була змушена покинути рідний край через критичне загострення безпекової ситуації. Її власна оселя, як і школа, де вона працювала, тепер лежать у руїнах. Жінка переїхала до обласного центру, аби продовжувати справу свого життя.
«Діти кажуть: «Любове Анатоліївно, у нас зруйнували будинок. Любове Анатоліївно, у нас спалили будинок». Тобто для них це, звичайно, дуже боляче. І для дітей жахливо втратити свою рідну домівку. П’ятиповерхівки всі у нас погоріли. У нас частина будинку тільки стоїть – ліворуч та праворуч, а посередині взагалі все вщент зруйновано».
Навчальний процес організували в безпечному місці. Підземні класи облаштували в укритті Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця. Саме тут школярі знову відчули себе частиною великої та дружньої спільноти.
«Спілкуючись одне з одним, вони бачать, що в усіх у нас одне й те саме становище. Наші діти, звичайно, перенесли дуже багато різних випробувань у своєму житті. Ви знаєте, коли перший день навчання був, ми не відчули навіть того, що йде війна. У нас стільки було радості, стільки було приємних вражень одне від одного, скільки було добрих почуттів, добрих слів. Тут у нас не відчувається війна. Тут звичайний шкільний день, звичайне шкільне життя», – додала Любов Скрипка.
Це справжнє повернення до нормальності. Замість онлайн-сесій та постійного стресу діти отримали повноцінні уроки, зустрічі з друзями та підтримку вчителів. Спільний досвід пережитих випробувань допомагає їм краще розуміти одне одного та разом долати наслідки війни. Безпека та знання стали фундаментом їхнього нового повсякдення у Харкові.